Хоумскулінг

Карантин познайомив з дистанційним навчанням велику кількість батьків і дітей. Декому з них цей формат здався жахом, з'являлися навіть петиції, створені змученими батьками, які не могли це витримати: «забороніть дистанційне навчання»! Їх можна зрозуміти. Це все було так несподівано.

Не у всіх вчителів та батьків умови та технічне забезпечення були такими, як необхідно. Не всім дітям і батькам підходить такий вид навчання. Але. Карантин показав величезній кількості батьків: дистанційне навчання можливе, і інколи більш ефективне, ніж очне. Школа – не єдина можлива форма здобуття освіти. Багатьом цей вид навчання здався зручним і практичним.

  • Можна планувати свій день більш ефективно. Не треба вставати зранку і бігти до школи, можна бути більш вільним.
  • Більше часу на хобі, дім, спілкування, цікаві речі.
  • Вчитися можна і самостійно, вчитель і підручник не є єдиним джерелом інформації. Відео, електронні підручники, спеціалізовані канали на ютюб – це усе можна знайти, і розібратися у будь-якій темі.
  • Є багато способів спілкування з учителем і організовувати заняття дистанційно. Зум тепер знають усі))
Ніхто не знає, який світ нас чекає після Ковіду. Ясно, що карантини будуть частіше. Ясно, що усе з високою долею вірогідності буде повторюватися із року в рік.

І багато батьків задаються питанням : чи не краще відразу організувати навчання своїх дітей дистанційно, контролювати усе самим, і бути спокійними? Адже досвід державних шкіл показав, що вони не готові організувати дистанційне навчання якісно на державному рівні.

Брати на себе відповідальність за навчання дітей, не перекладаючи її на державу – не просто. Але батьків, які виважено йдуть на це, в нашій державі усе більшає. Сімейне навчання, або «хоумскулінг» - вже не поодиноке явище.

Я практикувала хоумскулинг з донькою ще 4 роки тому. Я спостерігала, як збільшується кількість хоумскулерів із року в рік. Якщо на проходження атестації в перший рік нашого «хоумскулерства» приходила кількість дітей, яких можна порахувати на пальцях, то зараз атестація у нашій школі затягується на тиждень, і школа не вміщає всіх охочих.

Кому підходить домашнє навчання?

  • Сім'ям, де у батьків гнучкий графік роботи, або один з батьків не працює;
  • Сім'ям, які багато подорожують, або проводять багато часу у відрядженнях ;
  • Якщо у інтереси батьків входить навчання дітей;
  • Дітям, у яких хобі забирає багато часу (музика, спорт);
  • Деким дітям з психологічних причин (інтроверти, яким не потрібно багато спілкування; діти чутливі, яким не комфортно при скупченні великої кількості людей, не люблять шуму, які дуже повільно\швидко засвоюють матеріал, які люблять розбиратися у всьому самостійно і роблять це успішно і т.д.);
  • Просто усім, кому це зручно.

У дистанційного навчання є і мінуси. Звичайно, це:

  • Батьківське вигорання. Особливо, якщо дитина ще не достатньо доросла, і батьки не мають бабусь, дідусів, нянь, щоб інколи залишати дитину та присвятити час собі, своєму відпочинку, роботі, хобі.
  • Спілкування з однолітками. Соціалізація
О, зараз багато батьків хомскулерів мене «закидають тапками», бо соціалізація – це тема болюча. Є цілі статті, які описують, чому соціалізація у школі - не те що треба.

Так, я згодна. Шкільна соціалізація – не те, що треба. На уроках треба «мовчати», «слухати вчителя», а не спілкуватися, чого так прагнуть діти. Тим більше, великі одновікові групи не є природнім явіищем, і там часто виникає булінг.

«МИ ходимо на гуртки», «у нас багато сімей, з якими ми спілкуємося». Я так казала, коли моя донька була хоумскулером. Але я тепер розумію, що того всього було недостатньо. Чим ближча дитина до підліткового віку, тим важливіше не просто СПІЛКУВАННЯ.

Треба належати до ком'юніті, постійної тусовки, де складаються довготривалі відносини, де можна отримувати самостійний досвід спілкування з різними людьми. Де вирує життя. Коли діти приходять на гуртки, або спілкуються з кимось час від часу, тим більше під постійним контролем дорослих– це все не те.. Прикладом такої тусовки є … Двори. Знаєте, як раніше діти різного віку весь свій вільний час проводили у дворах, завжди знаходячи собі справу, їм завжди було цікаво, і не можна було докликатися додому? Це про те.

Я спостерігаю таке життя зараз, у нас в дома, в селі. Наша вулиця повна нових будинків, сімей з дітьми, і діти від 1,5 року і до 12 років постійно спілкуються, грають у щось, проживають свої дні, накопичуючи соціальний досвід. Але коли прийде час навчання у школі – ця активність згасне, і хоумскулери залишаться сам-на-сам з батьками.

Школа повинна бути таким міні-суспільством, ком'юніті, місцем, де можна знаходити друзів, дружити, вчитися, спілкуватися.
Це ми робимо у Unic School.

Ми пропонуємо хоумскулерам цікаву пропозицію, яка може подолати ці два найголовніших мінуси домашнього навчання, про які я писала, якщо вони для вас актуальні.

Ваш хоумскулер може приходити до нас у простір і займатися у форматі ко-воркінгу під наглядом тьютора оговорену пакетом кількість годин, звільняючи час батьків. Також брати участь в житті школи, позакласних заходах, іграх на перервах та святах, тобто бути членом нашого міні-суспільства. Також можлива учать у майстер-класах та гуртках.
Автор статті: Грігорьєва Надія