Поради психолога щодо адаптація до школи
Сімейна психологиня Людмила Петрановська у своїй статті «Хвороба третього тижня вересня» зазначає, що саме другий-третій тижні навчання є найскладнішими в адаптації учнів до школи, оскільки новизна вражень стирається, а мобілізація і підйом змінюються рутиною і розумінням, що все це надовго, розпочинається непроста рутинна праця, перші труднощі. Батьки учнів часто відчувають тривогу у зв'язку зі складнощами адаптації дітей, адже самі діти починають скаржитися на сильну втому, головний біль. До того ж, можуть виникати труднощі в комунікації з однокласниками, інколи – і з учителем.

Важливо зазначити, що етап адаптації першокласників до школи – період, через який можна пройти легко і спокійно, коли є підтримка батьків, учителя, психолога. Найважливіше завдання для дорослих – проявляти розуміння, терпіння і любов до дитини, що б не сталося. Адже те, що може виглядати, як неслухняність, насправді може бути реакцією на шкільний стрес, новий режим дня, обов'язки. Важливо прислухатися до дитини, спокійно пояснювати те, чого вона не розуміє, підтримувати її.

Коли бачите, що Ваше чадо проявляє агресію, протестує, не хоче ходити до школи, то не потрібно її за це сварити чи проявляти агресію у відповідь. Дайте їй зрозуміти, що вона не одна, ВИ як батьки – завжди поряд, приймаєте будь-який її стан, розумієте, що їй непросто, адже в її житті відбулися такі грандіозні зміни: тепер вона ходить до школи і мусить долати безліч перешкод, щодня переступати через свої страхи, лінь чи хвилювання. І ці вольові зусилля навіть для дорослих людей можуть деколи бути непосильними, а що вже говорити про шести-семирічних діток…

Тож, дорогі батьки, пригадайте себе у віці ваших дітей: що ви відчували; з якими викликами стикалися; що було найскладнішим, а що найпростішим; як швидко ви звикли до нових ваших обов'язків як школяра; що вам допомагало, а що навпаки – робило процес адаптації ще важчим… Після того, як ви дасте собі відповіді на ці запитання, зрозумійте, що те, як процес пристосування до школи проходить у ваших діток – це щось зовсім інше. Це не так, як було у вас. Світ інший. Вимоги інші. Тож, не засмучуйтеся, якщо ваша дитина не відразу адаптувалася до навчання, не порівнюйте її ні з ким. Кожен – унікальний, особливий. Тому і процес адаптації в кожного проходить по-різному.

Щоб адаптація першокласника пройшла успішно, маємо декілька загальних рекомендацій для батьків і вчителів:

1. Спрямованість навчально-виховного процесу на інтереси дитини. Педагогічна стратегія має базуватися на відмові від стандартів та шаблонів у виховному процесі, на розумінні самоцінності дитячого життя та вікового етапу розвитку шестирічних першокласників.

2. Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім'ї. Мають панувати такі цінності як любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість.

3. Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху для кожного.

4. Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини, правильний розподіл часу на навчання, відпочинок, спорт, хобі та сон.

5. Розвиток мотиваційної сфери дитини. Батьки мають пояснювати, навіщо потрібна школа, яка є користь від навчання, які горизонти воно відкриває для сьогодення і майбутнього дитини. Можна спільно пошукати якомога більше пунктів «що я отримую в школі».

6. Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів.



7. Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності. Забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності.

8. Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу.

9. Дотримання єдності у виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, що здійснюють виховання учня.

10. Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. Гармонійне поєднання розвитку здібностей дитини з її морально-етичним розвитком для упередження дитячого егоцентризму та поступового становлення соціальної установки "не люди для мене, а я для людей".

11. Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем, досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

12. Обговоріть іще раз із дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

13. Дитина має право на помилку . Коли людина навчається, в неї може щось не виходити і це нормально.

14. Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

15. Не уникайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

16. Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини, не соромтесь звернутися до шкільного психолога.

Успіху вам!

Шевченко Марина
психолог Unic school